Я розумію, як складно залишатися собою у світі, сповненому брехні. Як би сильно нам не кортіло її позбутися, вона все одно залишиться. Бо навіть кожна реклама наголошує на тому, як буде краще.

Інколи театр навколо може настільки захоплювати, що навіть не помічаєш, як повільно занурюєшся в його атмосферу, у ритм життя, де все здається нереально казковим. Але там, на сцені, під блискучим світлом софітів, під великим шаром гриму, під купою дорогої показової одежі, під холодною посмішкою, під оцінюючим зацікавленим поглядом, залишається лише актор. Неіснуючий герой можливого сюжету, який завжди житиме перед своїми вірними глядачами.

Життя лише одне, воно не заслуговує, аби кожного разу за велику ціну показувати його кожному бажаючому. Адже, перш за все, життя – це ти. Ніколи нікого не цікавитиме наш шанс на щасливе життя, окрім нас самих. 

Всесвіт прекрасний не через великі рожеві окуляри, а через свою унікальність, здатність відчути кожен момент. 

Усе не може бути ідеальним, щоб догодити кожному. Та це й не найголовніше.  Не недоліки наповнюють життя сенсом, а невідомість, яку хочеться пізнати. 

Найпрекрасніше в нашому існуванні – це океан питань, який доведеться випити до останньої краплини, аби знайти істину. 

Ти можеш не помічати цього, але світ чекає саме на тебе.

Поділитися з друзями