Що то за справа, така дивина,
Що час, як пісок, крізь пальці тіка,
Що час, наче птах, що так стрімко летить,
Що людям і віку не дасть він прожить?
Здавалося б, річ не така вже й складна,
Але міркувати над нею дарма.
Час плине повільно, як синя блакить,
Аж раптом, як блискавка, – щез в одну мить.
Що то за справа, така дивина,
Що час, як вода, струмком витіка,
Що час, наче попіл, секунда – й згорить.
В безмежнім просторі його не зловить?
Він лине невпинно й, хоч як не проси,
Зникають за обрій хвилини краси,
Хвили ті щастя, що пісню твою
Так щиро пильнують від смутку й жалю.

Поділитися з друзями