Незвичайна пригода

«Хочу спати!» – були мої єдині думки, коли прокинувся  рано-вранці. 

– Мааамо, сьогодні субота? – запитав я. 

– Так, я дуже здивувалася, що ти так рано встав! Молодець! 

– Та який там молодець, у суботу встати так рано може тільки такий, як я! – пробуркотів я. 

Відкрив штори і побачив, що на вулиці стоїть сильний туман. 

– Супер! Випробую свій протитуманний ліхтарик! – вигукнув я, адже мені треба було сьогодні йти в музичну школу. Я люблю займатися, але при такому тумані тільки те й роби, що сиди та й з друзями в комп’ютерні ігри рубайся. 

Все ж таки я зібрався і вирушив до музичної школи. Пройшовши метрів двісті, зрозумів, чому ще з виходу дошкуляли якісь дивні відчуття – на вулицях нікого не було! Хоча, може, це й не дивно, бо при такому тумані мало хто ходив би у вихідний день. 

Пройшовши ще трохи, почув за собою чиєсь дихання чи сопіння, яке все швидше і швидше наближалося до мене. Ступив далі, а серце хололо і по спині бігали мурашки. 

– Ану стояти! – загорлав я і направив свого ліхтаря в сторону наздоганяючого. Нікого не було… 

– Чого кричиш? Чого вирячився? Їжаків не бачив? 

– Їжаків, які б розмовляли ще не бачив, – відповів я і страх поволі відступав. 

Раптом дивний тупіт, ніби стадо коней, наближався до нас. 

– Ховайся!  – вигукнув їжак. 

І ми чимдуж побігли і сховали за колоною одного з будинків. По парку пробіг носоріг. 

 – Носоріг!? Чим далі, тим цей день стає цікавішим, – сказав я. 

 – Це Крамлик, охоронець клітки з моїм викраденим шефом. Допоможи визволити його. Я вже знайшов союзників тобі. 

Союзниками виявилися мої однокласники з 6-М класу. Я був вражений. 

– Нарешті вся команда в зборі. Потрібно буде пройти п’ять рівнів, зібрати фрагменти ключа, який відмикає клітку. Крамлики будуть вам заважати. Їх можна знешкодити «Міртексом», попавши по рогу, я роздам  такий кожному. До роботи! 

Ми, всі з 6-М, склали стратегію, отримали по «Міртексу», який дещо нагадував іграшковий пістолет, і вирушили у гру. 

Ми проходили рівні один за одним, щоразу краще і краще. Не знаю як, але нам вдалося здолати усіх Крамликів і забрати фрагменти ключа. Віддавши їх їжаку, він склав доволі великий ключ, яким відімкнув клітку. Звідти вийшов його шеф. Ним виявився директор нашого ліцею! 

Я прокинувся…