Автор: Єлизавета Александрова

Космос… Що ж воно таке? Саме це  питання я  собі поставила, коли писала цей твір. Напевно, для кожного це слово буде мати своє значення та сенс. 

Для мене це щось безмежне та безкрає. Він не має ні початку, ні кінця, і ніхто не знає, що це взагалі, хто там проживає, яка в ньому культура та де бере свій початок. 

Космос мені нагадує знак безконечності, у ньому все крутиться, щось починається. Ось як наша планета мільярди років тому. А щось закінчується та ніби зникає в невідомості. А може, це ніщо, там немає нічого, як ось порожня темна кімната. 

Проте космос іноді дивує своєю красою, він подарував нам нашу планету, яскраві зірки, на які я люблю дивитися теплими літніми ночами, сонце, яке гріє не тільки серце, а й душу. Але він прекрасний своєю невідомістю, хоча, напевно, ми ніколи не пізнаємо її, бо все у Всесвіті швидко змінюється та запускає ніби нове коло життя.

Поділитися з друзями