Очі в нього – як блискавки зранку:
Будять швидко, чарують у сні.
І я знову в думках до світанку:
Його доля зі мною чи ні?
Манить все, особливо ці вії,
А зіниці – то манна небес.
Йти з ним поряд – то подих надії…
Мріять важко… Чи є таки сенс?
Ех, екзамен цей скласти я зможу.
Не відштовхуй, міцніш обійми. Із
Едему листок надішли.

Поділитися з друзями