Непомітно на вулицях міста вкрилися позолотою дерева, і щось прощальне видніється на тлі цього пейзажу. Строкате розмаїття кольорів з кожним днем все більше тьмяніє, ансамбль листя, майстерно розмальований найвидатнішими художниками природи, грає свої останні композиції без можливості бути викликаними на біс. Осіннє сонячне проміння відбивається від ранкових сліз природи, що лишилися після нічної зливи. Очі напувають нашу душу красою природи, і в цю мить ти подумки відриваєшся від землі, а твоє тіло тісно переплітається з осіннім вітром.

Після світанку вулиці знову наповнюються людьми, які щодня кудись поспішають і не вважають за потрібне просто озирнутись навколо. Звичайні перехожі іноді навіть не помічають цієї приголомшливої краси за буденними клопотами. З вікон невеличких кав’ярень, де атмосфера зігріває тобі душу, лине аромат свіжозмеленої кави й пряної кориці. У такі моменти іноді хочеться перенестися у кінець минулого століття, бо там немає місця новітнім винаходам техніки, а спілкування здебільшого живе й приємне. Тут не зустрінеш ані соціальної мережі, ані зачерствілого серця. 

Осінні пейзажі змушують затамовувати подих і не залишають нікого байдужим. Коли глибоко вдихаєш чисте, прозоре повітря, легені немов наповнюються небом, що знайшло своє відображення у припорошеному листям озері. Потрібно цінувати останні теплі дні, бо вони неповторні та тільки зараз цю пору можна відчути сповна.

Поділитися з друзями