Осінь. Меланхолія. Сіре небо. Легкий мороз залишив на деревах багряний рум’янець. По дорозі розплелась калюжа, здається, глибша за Байкал. Вулицю охопив сум і терпкий запах горілого листя. Сумує все: птахи, дерева, кущі та навіть сусідський кіт. Хвіртки старих дерев’яних хаток закутали в обійми жовтобагряні лози. 

Достиг виноград. З квітів посипалися останні пелюстки. Головне не забути парасолю. Осінній дощ – не літня злива, не весіння роса та не мокрий сніг взимку – це теплі сльози неба, які проводжають птахів. Не обходиться й без веселки.

Чай з лимоном єдине, що зігріває в цю похмуру пору. Прочитаю книгу, подивлюся фільм. Сон постукав у вікно. Засинаю…

Осінь – це час натхнення та лінивого відпочинку.

Поділитися з друзями