Пливучи в золотому морі, ми не бачимо нічого навкруг. Мільйони поодиноких листків повільно падають на осінній килим – готуються до нового етапу життя. І навіть не здогадуючись про свою унікальність, зливаючись із сотнями собі подібних. А все тому, що навіть не прагнули, не спробували усвідомити свою неповторність…

Нам подобається збирати осінні букети й дивуватися їхній красі, але тільки дехто любить знаходити неповторність у деталях…

Листя завжди підкоряється вітру, та хтось все-таки полюбляє його і слухати… Чути в нім свою мелодію, унікальну…

А вам не здається, що осінь чимось нагадує наше життя? А ми – осінні листочки…

Поділитися з друзями