Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо демон ваш гнилий у глибині.
Бої! Війна! У мить всі жорстокі.
У мене рвуться струни і спокій.
Чотири стіни без вікон, лиш двері,
Радість і сміх лихим ранком померли.
Мов гризуни, колесо в клітці.
Куди біжимо? До якої столиці?
Питання дурне, ми у рідній країні,
І нашу ненависть всі знають віднині!

Поділитися з друзями