Поезія багатогранна й чиста, що гірський кришталь. Очі – дзеркала душі, поезія – свічадо світу. Ти точно знайдеш там своє відображення.
Ось і світ Павла Тичини відбивався у віршах так точно й детально, що можна почути ніжний шелест липи. Тут я бачу наречену, тут красуню весну, а тут – кров, сльози й біль. Помахи його пензля ніколи не дадуть нам забути написану історію держави, історію Павла Тичини…

Поділитися з друзями