Чому так пусто в мене в грудях?
Чому так тяжко на душі?
Себе покажеш… Не на людях…
Бо ти неначе в марищі…
У всіх питання на питанні:
Чого? А як ти? Допомогти?
А серце в ритуальнім вбранні
Уже не хоче стукати…
Іде вже п’ята пора року,
А ти ніяк не зрозумів,
Що все життя – це не бароко.
Ти сам творив і як умів.
На вулиці таке ж «нічого»,
Як і у тебе в голові.
Та і немає вже живого,
Лише бажання у крові
Стрімкі, палючі і… болючі.
Летючі, марні і… сипучі,
Вони стікають по мені…
А я тону. О боже, ні!

Поділитися з друзями