Прокидаюся на хмарині. У голові раптом виникає питання: «Чому я не провалююся, а все ж тримаюся на ній?» Придивившись, прижмуривши очі, побачила, що хмаринка збита неначе з м’якеньких пушинок. Таких білих, що аж очі засліплювало. 

Я піднялася на ноги й глянула вдалечінь. На кожній хмаринці мами виховують діток, доглядають за ними та піклуються. І вмить одне з малят знялося й полетіло, а мати ще довго дивилася йому вслід, підбираючи пушини як приємну згадку про дитину…

А потім я зрозуміла, що хмаринка – це символ батьківського дому. Такого рідного й почасти далекого…

Не забувайте про батьків, навіть якщо ви за 1000 кілометрів від рідної домівки. Один дзвінок з питанням: «Як ви?» І батькам тепліше, бо відчувають вашу турботу. Спішіть повернути родині бумерангом тепло й радість, подаровані вам ніжним пухом дитинства й мрій.

Поділитися з друзями