З першого погляду, пух — дрібнота, яку ніхто не помічає, не цінує й не бачить нічого красивого. Але ж це зовсім не так.

Такий м’якенький, ніжний. Стелиться по землі, немов пухнаста хмаринка. Так і хочеться пірнути в нього з головою. Відчути себе невагомою, мов вітер, пір’їнкою. Полетіти в краї казкові, мальовничі. Просто забути про проблеми сучасності й жити для себе, жити реальністю. Хочеться поринути у світ безмежної любові й тепла, відчути гармонію природи. Почути шелест листя, спів пташок, шум водоспаду.

Але мріяти замало. Треба відчинити свій внутрішній світ і багато працювати, щоб дістати й собі частинку цього пуху. Спокою й гармонії.

Поділитися з друзями