Давним-давно це було… Розкинулось біля річки селище, де зростала маленька дівчинка.

Змалку привчала її матуся до чистоти та доброти. Найбільше  полюбляла гуляти полем, збирати ромашковий цвіт, плести білосніжні вінки та пускати їх на тихі води ріки.

Минав час, красуня підросла й закохалася до нестями в сільського хлопця. Щовечора перед заходом сонця вона ворожила на ромашці: «Любить – не любить». Але серце юнака належало іншій.

Не витримала дівчина лихої долі, пішла в поле, зажурилася. І покотилися сльози. Там, де вони торкнулися землі, зʼявилися неймовірні ромашки.

Люди й досі згадують історію мрійливого кохання й дивуються чудовому цвіту ромашковому.

 

Поділитися з друзями