Загорнувшись у безрозмірний светр і підставивши коліна під голову, міледі блукала коридорами власної свідомості. Ах, як же вона обожнювала це місце: з підвіконня було видно всю глибину безмежного неба…

Нарешті можна обдумати те, що при світлі дня здається безглуздим, таким далеким і незбагненним. Розум знову брався за будівництво повітряного замку, який руйнувався при першому ж, здимленому думками вітрі. Ніздрі вловлювали нотки духмяного какао. 

Жадібний ковток. На поверхні улюбленого кухлика булькотіли пухкенькі хмарки маршмеллоу. Несамовиті айсберги обмежували рухи невагомих сузір’їв. Альфа Центавра здавалася напрочуд упевненою, ніби зберігала в серці таємницю чийогось кохання.  На вершечку Малої Ведмедиці, заливаючись сміхом, витанцьовувала Полярна зірка. Яка ж вона шибениця! Проте роботу свою виконує пречудово – її поважають усі моряки. Відкинутий європейськими астрологами Змієносець нарешті домігся свого – його включили до Гороскопу. 

Упертий… Здається, це мій охоронець.

Спопеляючи себе черговий раз, Фенікс заграв новими барвами… Мабуть, сьогодні почалася галактична весна… Саме час пробуджуватися….

Жадібний ковток ароматного какао. 

Саме час… саме час!

Поділитися з друзями