Пам’ятаю дитячі я сни,
Фіалкові, рожеві, блакитні…
Теплий подих чаклунки Весни,
Її чари повік непохитні.
М’які хмари під небом рожевим,
Щемний запах, квітучий поділ,
Блакить річки видніється сріблом,
Жовтий гул вже натруджених бджіл.
Фіолетовий сміх дитячий,
Материнські солодкі обійми…
Все зібрав в собі подих гарячий
І заніс у ті сни. У щасливі.

Поділитися з друзями