Тихенько й ніжно за спиною ти відчуєш ледь помітне дихання. Воно  наповнене якимось незвичним холодом, пронизує тіло, прошиває тоненькою ниточкою емоцій твоє гаряче серце, яке несміливо здригається з кожним подихом.

Ти впізнаєш ці обійми з тисяч, із мільйонів.  Сповнені щирої любові, яка затуманює твою свідомість солодким дурманом. І ці великі бездонні очі, у яких ти готова потонути з кожним поглядом. Вони і лише вони здатні контролювати тебе. Тебе справжню, приховану від інших, дику й неприручену. Ти намагаєшся повернути себе до тями, але вже нічого не зможеш зробити.

Місячне сяйво освітило дзеркало, здатне знайти відтінки твого справжнього обличчя, по якому неквапливо стікають криваві сльози відображення твоєї душі… Справжньої…

Поділитися з друзями