Дзеркало… Скільки змін відображає його гладка поверхня! Не звичайні лінії, риси, а почуття, емоції. Хто там зараз, на тому боці? Пам’ятаю, коли вперше усвідомив своє власне відображення. Наївний дитячий погляд, допитливість і цікавість перед хлопчиком, який копіює мої рухи. Мама пояснює мені, що це і є я.

Я росту – і всі дзеркальні поверхні демонструють мій власний настрій і вигляд. Дзеркало води передає спокій і радість, відпочинок, риболовлю з татом, купання в річці. Відображення у вітринах веселого, блакитноокого хлопця, який поспішає кудись із друзями, ще й досі в моїй пам’яті й навіює приємні спогади. Сумне обличчя в калюжах- люстерках теж моє, воно нагадує осінню мряку й хандру.

Цікаво буде пригадати ці емоції, дивлячись у дзеркало дорослим чоловіком. Гадаю, гладка поверхня люстерка поверне мене до минулого ще не раз. І якщо раптом заблукаю, знову відшукаю себе в спогадах свічада…

Поділитися з друзями