Із самого дитинства дівчата вдягають сукні й бачать у дзеркалі навпроти себе принцесу, леді чи супергероїню. Ми дорослішаємо й змінюємо вподобання, улюблених виконавців, стиль і погляд на себе. Що я маю на увазі? Ми всі зосереджені на зовнішності. Чому? Тому що у XXI столітті покоління Z замішане на Інтернеті. Ми спілкуємося з незнайомцями телефоном і щодня дивимося на так звані “ідеали” краси. А коли ж з’явилися чіткі стандарти? У нас зароджуються страхи: дисморфобія, номофобія. А чи не головна проблема те, що не вміємо відстоювати власну точку зору, боїмося публіки — пестрофобія і соціофобія.

Кажуть, що підлітковий вік найкращий. Згодна, він найемоційніший, ми хочемо знайти себе. Знову й знову дивимося в дзеркало й бачимо не ту людину, яку хочемо. Підганяємо себе під стандарти. Але хто ж їх установив? Їх не існує!

“А може, мені стати більш грубою? Тоді всі вважатимуть, що я сильна й незламна. Усі обожнюють таких дівчат”. 

“А може, треба пофарбувати волосся? У той самий колір, як у моєї улюбленої співачки: вона ж усім подобається“.

Якось почула вислів, який змінив мій погляд на життя:

– Тобто, як не крути, дуже важливо, як ти виглядаєш ?

-Як не крути, важливо не те, як виглядаєш в очах інших. Важливо, як бачиш себе сама.

Спочатку знайди, що тобі подобається, не слідуй за ідеалами інших, тоді ти станеш успішним і щасливим у житті.

Поділитися з друзями