І от знову я поринаю у сон,

неначе в океан.

Де не існує часу,

де хвилі огортають місяць,

як мрії.

Це мить, у якої немає мети,

а небо – це порожня чаша…

Тінь, що не залишає слідів,

тихо шепоче про нездійснене.

Сон – це неначе вільний вітер,

що охоплює все,

як той безкраїй океан…

Поділитися з друзями