Іноді я чую, як в моїй душі грає маленька скрипочка. Крихітний чоловічок перебирає струни, що задають ритм моєму життю. Зараз він віртуозно виконує «Чакону» для скрипки соло Йоганна Себастьяна Баха. Це настільки пронизлива й водночас  потаємна музика, що надовго змушує мене задуматися. Скрипка так наполегливо співає, що часом здається, що вона плаче.

Я замислилася: коли людина залишається один на один із собою, вона перетворюється на таку ж скрипку.  Самотню, тривожну, але абсолютно щиру. Кожен здатен відчувати й біль, і любов, і співчуття до ближнього, як та скрипка з «Чакони» в моїй душі. Така самотня й замислена…

Поділитися з друзями