Час плинний, і кожен день приносить свої горе й радість. Нові знайомства, місця, емоції – усе це змінює час. Пригадуючи свої торішні вчинки, іноді не розумієш, як міг таке зробити, а уявляючи майбутнє, сподіваєшся, що всі мрії здійсняться, навіть найпотаємніші. Та насправді треба просто вчитися на минулому й прагнути світлого майбутнього.

По-перше, неможливо просуватися далі без аналізу помилок. Наші поразки даються нам не для того, щоб ми зневірилися, а для того, щоб набратися досвіду.

Згадаю Українську революцію 1917-1921 року.  Пращури виборювали свободу й незалежність для народу, прагнули його розвитку, але, на жаль, більшовицький терор виявився сильнішим і хитрішим. Минуло понад сто років. Лютий 2014. Майдан Незалежності. І знову патріоти піднялися на захист своєї країни. Але тепер, уже знаючи прикрий досвід старших поколінь, вони виступають проти зближення з «братнім народом». Україна отримала шанс стати розвинутою країною ЄС.

По-друге, схильний думати, що ми формуємо своє майбутнє. Наші слова сплітаються в словосполучення, а ті – у речення. Позитивне сьогодні – запорука успіху завтра.

Як приклад можу навести Григорія Многогрішного з роману «Тигролови». Більшість уже б зламалася, пройшовши крізь такі тортури й муки. Але тільки не він. Відчайдух вірить у свої сили й не боїться ризикувати: стрибає з «дракона» на ходу, бродить тайгою віч-на-віч зі смертю… Але врешті-решт вбиває кровного ворога й отримує заслужене щастя з коханою.

Отже, як би ми не тікали від минулого, воно завжди трапиться у майбутньому, просто в іншій масці, одязі, людині.

Поділитися з друзями