Вже рік іде ця ненажерлива війна.

Вже рік від мене ти далеко.

Поодинокі відеозв’язки

Долають сотні кілометрів.

Моє життя – це до і після,

Коли та нечисть вдерлася у дім,

Коли пішов ти захищати

Край рідний від безжалісних катів.

Тебе мені не вистачає,

Твоєї усмішки, обіймів і порад.

І навіть іноді я уявляю,

Що ти на мене трохи побурчав…

Пригадую я наші посиденьки

На березі у вогнища вночі,

Де іскри полум’я, як феєрверки,

Бажання й мрії до зірок несли.

Всі наші подорожі і дороги,

І краєвид з машини за вікном,

Стрімкі річки, моря і гори.

Яке це щастя – ми разом!

Татусику, тобою я пишаюсь!

Ти сильний духом, мужній і крутий!

До Бога я з молитвою звертаюсь,

А ти вертайся, рідний мій, живий!

Учитель Науменко Оксана Миколаївна

Поділитися з друзями