Усе в нашому світі має тісний зв’язок між собою: дивлячись на небо, ми спостерігаємо віддзеркалення власної душі… Мільйони зірок – мільйонна кількість моментів і спогадів, що супроводжують упродовж усього шляху; чорні діри всередині галактик – поодинокі уламки порожнечі, в які іноді занурюєшся з головою, залишаючи все важливе в неіснуючій точці світу. Тоді як сам Всесвіт є полотном, що закарбовує безцінну історію в собі, знаходячи неповторність. Немов усе схоже на театр, який переповнюють декорації. Але п’єсу ніколи не можна зрозуміти, лише спостерігаючи.

Зображення є простим, має заздалегідь сформований сюжет, та, слухаючи, ми надаємо йому певних емоцій та почуттів, адже навіть власні очі створюють ілюзії…

На відміну від малюнку комети, що рухається вздовж траєкторії, наближаючись до кінця, наше віддзеркалення здатне прислухатися до себе, створювати власні тіні, відкриваючи таємниці поза межею картин.

Поділитися з друзями