Ще коли я був зовсім маленьким, в одну із подорожей на Прикарпаття ми вирішили їхати потягом. Зайшовши до купе, зручно розмістилися й відпочивали. Батьки розказували мені про те, як поводити себе під час подорожей у потязі. На вус я начебто все намотав.

Мама з татом вийшли в коридор роздивитися краєвиди у великому вікні. У цей час мене дуже зацікавив у дверях купе замочок, яким я й почав клацати. Було досить цікаво, але… Умить двері зачинилися, а я зостався сам-на-сам в обмеженому просторі без батьків! 

Паніка! Страх! Стрес! 

Через вузеньку щілину мама з татом намагалися мені пояснити, що треба робити із замком, як відчинити двері, але…  Спочатку я прищемив пальці, але потім урешті-решт зібрався з силами та відчинив двері! Навіть провідника не довелося гукати! 

Тепер я назавжди запам’ятав: невідомі речі чіпати не можна. Тим паче хитромудрі!

Поділитися з друзями