Ти чи ерзац?
Так, часто ми не помічаємо деталей. Нерідко важливі речі називаємо дрібницями. Неодноразово знецінюємо людей, яких знаходимо в юрбі. Під суворим небом. Бігаючи за часом, намагаючись наздогнати секунди життя. Можемо втратити сонце, знаючи наперед, що це трапиться.
Шукаючи прекрасне десь за океаном, забуваємо про те, що маємо зараз. Таке непомітне, як ми вважаємо, … життя. Ніщо не вічне. І так трагічно, що знову в юрбі загубимо тих, кого знайшли.
Забудеться той день і серед натовпу те сонце, затоптане в землю.
Схаменувшись, почуєш величну сіру тишу. І тихі струни життя нагадають про вічне й земне. Нестерпний біль в душі, крик та розпач от-от захоплять. Розуміння втрати до сліз озлить. Залишаться лише спогади та безодня в душі.
І далі, розбитий, кульгатимеш до кінця. Підробкою… Ерзацом…
Тихої ночі забудеться той день і серед юрби – сонце, яке ти проміняв на удаване краще життя…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.