Бєлякова Анна

Тисяча днів війни – це три роки. Три роки болю, втрат, страждань, але, перш за все, шлях, який українці проходять з мужністю, стійкістю та незламною вірою в перемогу.

Війна – це те, що завжди несе руйнування, смерті, невтілені надії. Кожен з днів, проведених у часи воєнного стану, наповнений трагедіями, боротьбою за виживання, це дні, коли люди втрачали дах над головою, рідних, але не волю.

Пам’ятаю початок цього жахіття, перші сирени, страх. Як в голові крутилося одне: «Що буде далі?» Пам’ятаю, як скрізь росіяни писали: «Кієв за трі дня», але ми досі тут, досі боремося за свою свободу та незалежність. Коли нас почали лякати застосуванням ядерної зброї, теж було страшно. Але зараз вже не так серйозно на це реагуєш, бо звикаємо… Як звикли, що кожного дня о дев’ятій годині вшановуємо пам’ять наших захисників, які, на жаль, загинули, захищаючи батьківщину, померли як герої.

У когось війна забрала рідних, у когось – домівку, у мене – дитинство. Проте війна – це також й історія про силу людського духу. За цей час  люди опанували життя в умовах, що колись здавались непереборними. Вони об’єдналися, щоб підтримувати одне одного, відбудовувати життя знову й знову.

Тисяча днів війни – це не просто трагічний розділ історії. Це випробування, яке Україна здолає, стаючи ще сильнішою. Це цілий урок для кожного з нас – про істинну вартість свободи, важливість єдності, та те, що кожен день миру – безцінний скарб, за який варто боротися. Кожен день війни – це невідворотно втрачений час. Однак кожен наступний день дарує можливість відновлення, спокою та нового початку.

Сьогодні кожен українець вірить у перемогу. Коли війна закінчиться, ці тисяча днів залишаться в нашій пам’яті як час важких випробовувань, але водночас і як етап мужності та непохитної надії на краще майбутнє. Воно обов’язково буде!

 

Поділитися з друзями