Серед славетних наших письменників яскравою, немеркнучою зіркою сяє мені Леся Українка талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і глибинним розумом. У її творах відчуваю спрямованість у майбутнє, палкі мрії про справедливе й щасливе життя. Задля тих мрій вона жила й творила, перемагаючи важку хворобу.

Я вчуся в Лесі любити Батьківщину, свій народ: 

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

                                                      («Do (Гімн. Grave)»)

Де б не була Леся, мріяла про щасливу долю Батьківщини, бо немає нічого дорожчого за милий серцю край, де людина народилася й зростала, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою.

Я вчуся в Лесі бути мужньою й активною. Сама постать Дочки Прометея має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності й принциповості, духовної краси й мистецького обдарування. Для мене це символ незламності. 

Учуся в Лесі долати розчарування, покірно існувати, слідувати заклику наполегливо йти до світлої мети. 

Учуся любити українську мову. Поетка наголошувала, що «слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська». 

Лесине життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним. Читаючи її вірші, відчуваю безпосередність та щирість поетичного вислову.

Учуся в Лесі любити природу. Із захопленням оспівувала вона прекрасну рідну землю, з тонким смаком відтворювала українську природу й пейзажі інших країв у поезіях, писала про живе начало, яке дає людині натхнення для творчості, праці, щастя. Її пейзажні вірші щирі й зворушливі. Тож

Не стерлась райдужна сторінка,

Не вмерла пісня лісова,

Безсмертна Леся Українка

Була і є повік жива.

(О. Журлива, «Пам’яті Лесі Українки».)

Поділитися з друзями