Якщо дотримуватися концепції «інтермецо» в музиці, то можна провести пунктирну паралель з нами – завжди метушливими, невгомонними людьми. Запитаєш: чому пунктирну? Бо ми найчастіше навіть не помічаємо цей брейк, чого не скажеш про своєрідний музичний зв’язок між частинами п’єси. Можемо почати дискусію, як краще провести вільний час із користю й, найголовніше, відпочиваючи. Але ти не маєш шукати відповіді десь у просторі Інтернету. Та навіть те, що я розповім, тільки моє світобачення. Особистість має свої дозвілля, обов’язки й ненависне «мушу».

Щоб зрозуміти справжню цінність відпочинку, мені знадобилося занадто багато часу, а найгірше те, що, стоячи на перехресті доріг, я спрямована в бік байдужості. Мабуть, кожен ловив себе на думці, чому одного разу людина втрачає вогонь в очах, та такий, що палить все на дорозі заради кращого майбутнього. Ми забуваємо істину, що грань між поверненням, до того ж, із новою жагою, і явищем безвиході (пружина залишиться деформованою назавжди) надзвичайно тонка. Так для чого потрібен відпочинок? Мабуть, саме для першого розвитку подій.

Я зробила помилку, коли витрачала весь час тільки на навчання. А потім сталася зустріч, котру, вважаю, краще забути. Несправедливість ламає всіх. Істинно віруючих – з особливим задоволенням. Іноді краще переглянути стратегію, а найголовніше – кінцеву мету. Бути впевненим у своєму виборі, маючи певний досвід, краще, ніж іти навмання.

Зараз читаю книжки, про які знають тільки прихильники моїх вподобань. Цікаво до тремтіння в колінах, так що потайки читаю вночі під гірляндою, яка світить тепло-тепло. Відчуваю себе живою, умиротвореною. Планую написати листа одному з улюблених авторів, піти на перше заняття хобі, забуте через брак часу. Але проблема не в часі, а в самовіддачі не на те. Майже завжди твоя улюблена справа – варіант відпочинку. І я це усвідомила!

Поділитися з друзями