В лісі, в лузі ти гуляй – про безпеку пам’ятай!

Був  чудовий   зимовий день.  Ялинки та сосни стояли вкриті  снігом, лише де- не-де виглядали зелені голочки.  Ліс був схожий на королівство смаколиків. Адже  верхівки дерев нагадували пухкий білосніжний зефір, пагорби  були схожі на солодку вату, а сніг, який не припиняв падати, – на хрусткі пластівці.

Мама-зайчиха  щойно закінчила  приготування смачного  морквяного пирога й сказала  своїм діткам, Вуханю та Пір’їночці,  покликати в гості тітоньку Сову, яка жила неподалік.  Але перед цим нагадала, щоб діти йшли обережно коротшою стежкою й не  розмовляли з незнайомцями. Та зайченята вже не чули, що говорила мама, помчали.

Діти з радістю  вибігли на вулицю, бо дуже  любили сніг. Малюки почали весело  стрибати, гратися та ловити сніжні пластівці. І не помітили, що опинилися зовсім далеко  від дому. Аж раптом вони побачили лисичку, яка запропонувала їм цукерки й запросила до  себе в гості. Вухань та Пір’їночка з радістю прийняли запрошення хитрунки (мабуть, зовсім забули, про  що попереджала їх матуся).

Діти зайшли в будиночок  лисички. Там і справді було  тепло та затишно. Сама ж господиня   зачинила малят та десь подалася. Аж ось зайченята  почули якийсь дивний шурхіт. «Що це може бути?» – подумали вони, з  острахом дивлячись один на одного. Та страх їхній був марним, адже з  маленької нірочки під столом вибігла малесенька мишка.

– Які  невиховані  малюки, – пропищала  мишка, – невже вас не  вчили вітатися?

– Учили, – тремтячи, відповів Вухань, – це  ми від страху забули привітатися.

– Які  ви ще не  розумні! Від  страху? Ха-ха-ха! Ви злякалися  мене, маленької мишки? А чому не подумали  про те, що потрібно боятися хитрої лисиці, яка збирається  вас з’їсти?

– Ой, а  й справді. Мама ж нам говорила  про те, що не можна розмовляти з незнайомцями, – сказала Пір’їночка  й гірко заплакала.

– Я допоможу  вам звідси вибратися. А  ви пообіцяєте, що відтепер  слухатимете маму …

Мишка знала, як вибратися з лисиччиної хатки й не залишила в біді бешкетників.

Лапатий  сніг продовжував  вкривати все довкола й притрусив   сліди зайченят, які вже були вдома  й пили смачний чай з морквяним пирогом.  До тітоньки Сови вони не добігли, але пообіцяли  мамі завжди слухатися й не засмучувати її.