Холодно… П’янкий аромат затуманив голову, його кроки чулися все більше: “Цок, цок”. Він був зовсім поруч і не хотів іти.

Від його слів мурашки пробігали по тілу, а очі блищали від світла, чистоти, невинності… Так тепло на серці, і так же холодно на кінчиках пальців. Я могла доторкнутися до нього, а він коловся. Ми легко могли стати друзями, але…

Він приходив і знову йшов, дивився мені в очі й раптово зникав. Я спостерігала за ним,  чекала наступного візиту, а тепер він знову пішов. Та обов’язково повернеться. Холодний, колючий, світлий. Сніг…

Поділитися з друзями