Дощить… 

Багатьох така погода засмучує, але не мене. Спокій, приємний шум. Відчуваю кожну краплинку, яка, падаючи, несе надію. Надію на любов, красу, свіжість і аж ніяк не на журбу. 

Мабуть, дощ – найкращий час для роздумів! Стільки ідей з’являється! Думки стають такими ж свіжими, як і повітря. Линуть в небеса, промовляючи: «У тебе все вийде! Головне – вір!» Надзвичайно надихають на сміливі вчинки, мрії.  І як тільки шум прохолодного дощу зникає, зникають і думки. Мушу повертатися в буденне сіре життя. З кожним разом все більше й більше чекаючи свого вірного друга – дощу!

Поділитися з друзями