Коли до неба тягнуться долоні,
Що розтинають груди полум’ям вогню,
Тоді зірок танок безмовний
Сягає тонкощів думок:

«Той Вавилон зруйновано. А ти відроджуєш його в мені.

Там всі сади говорять між собою
Словами, зрозумілими душі.
Ти розлила в мені оранжерею,
Що квітами встеляє зорям шлях.
Моя кохана, що зродила світло,
Дозволь купатися в твоїх очах.
Ховатися у твої руки, мов у пір’я,
Що крилами здавалося мені.
Ти відродила Вавилон,
Де промовляють найгучніше сни.
Ти виплекала мої жили –

Ті ріками розвінчують журбу.
Втоплюсь в твоїх обіймах безсумнівно.
Якщо зненацька спокій свій згублю…»

*Вавилон походить від аккадського слова: Бабілім, що значить «врата богів»

 

Поділитися з друзями