Вітер колисає мене й подругу серед колосся. Воно ж таке свіже, що ми зливаємося наче. Біжимо вперед. Увімкнувши турборежим «жити на повну» й забувши про паски безпеки. Падіння може бути фатальним. Та моя супутниця кричить: «Не бійся, візьме все!» То як я можу не слухатися? Кого обманюю, сама ж цього хочу. Як добре мати вірне плече поривів, ідей та думок. 

Наснага не покидає, а дорога вже прокладає шлях. Шлях на всеприборкання… Відчуваєш себе тигром на дикому полігоні свободи після перетримки в цирку. Чи биком, який щойно побачив червоний мулет. То чи дорогá ця свобода, чи пряма вказівка без права вибору? Можливо, звернемо й підемо хащами? Моя ж супутниця така юна… Здається, випадково викрила її ім’я. Ось такий нерозгаданий кросворд долі. Та ми завжди маємо вибір. Чи обираємо свою дорогу, чи йдемо прокладеною стежкою. Вибір за вами…

Поділитися з друзями