— Бабусююююю! – гукав Фрідер з іншої кімнати.

— Так, онуче?

— Бабусю, навчи мене вишивати хрестиком, як ти. 

—  Добре, зараз закінчу готувати обід, усе покажу та розкажу.

За деякий час бабуся дістала пакет із матеріалами й почала розказувати.

—  Фрідере, дивися. Ось це полотно, воно буває різним, його клітиночки теж. А це голка, вона не дуже гостра, але все одно потрібно бути обережним. 

—  Бабуню, швидше. Мене цікавить сам процес: кортить спробувати.

—  Гаразд, дивись уважно. Ти розділяєш нитку та вставляєш в голку, малюєш на полотні малюнок або купуєш готовий. Та ось так починаєш вишивати.

Бабуся показала що і як робити. Поклала онуку на колінця невеличку подушку, а поверх неї саме полотно.

—  Ти поки що вишивай, а я наліплю вареничків. Як щось буде потрібно то клич мене. Добре?

—  Так, звісно.

Фрідер намалював собі машинку на полотні, а вже через годинку закінчив її, радіючи, яка ж гарна виходить робота, треба поглянути усіх боків. Хотів подивитися, а полотно піднімається разом з подушечкою. Тільки тепер зрозумів, що прошивав хрестики й на подушці…

— Бабусюююююю! Бабусюююю…

— Онучку, що сталося? – витираючи руки фартухом, поцікавилася старенька.

— У мене не дуже гарні новини

— Які це негарні?

— Ось поглянь. 

Бабуся скрушно похитала головою й мовила спокійно, як і завжди:

— Фрідере, раз так сталося, є в мене один вихід: виріж по контуру малюнка ножицями. Хай на цій подушечці залишиться твоя гарна машина.

— Ооо! Як на мене, це дуже гарна ідея! Дякую, бабусю!

— Коли закінчиш, приходь смакувати вареничками!

—  Залюбки! Дуже тебе люблююююююю! Моя бабусечко!

Поділитися з друзями