Я маю синці на душі,
В очах – зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, –
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до гелевих хмарок.
Де речдоки моєї провини,
Як хтось вихваляє помарки?!
Які ж то описки… на тлі
Кроволитий лист у майбутнє…
Сусідка сказилась на злі,
Замріяла, що всемогутня.
Пускаю у небо молитви,
Пір’їною оберігаю
Кожне стебельце й голівку,
Що відчайдушно кохають.
Я маю кордони душі,
На серці – колодки і рамки.
Таю у кишені ножі,
Щоб вкотре не клеять уламки.

Поділитися з друзями