Як Фрідер став шпигуном

– Бабуню! Гратися хочу, бабуню! – гукає малий Фрідер та смикає бабусю за спідницю.

— Бабуню, ну коли вже ми будемо гратися в шпигунів? Пам’ятаєш? Ти обіцяла!

— Так,  угамуйся й перестань мене смикати, – бурчить бабуся й показує на годинник. – Ти краще поглянь на час. Досі не спиш? Уже 12 година. Яке там грати в тих шпигусей?

— Та не гусей, а шпигунів. Ми ж не будемо тут одягатися, як гусаки, та  проводити своє розслідування, збираючи різну, секретну (наголошую!) інформацію.

На кілька хвилин хлопчина все-таки уявив цю картину. Він разом з бабусею, одягнувши дзьоба й жовте взуття, із пістолетами та в чорних капелюхах намагаються дізнатися все, лише вивчаючи поведінку людей. Він же уявляв себе Джеймсом Бондом, а тут вийшов якийсь Гусак.

— Ой, ну тебе, бабцю, – відказав Фрідер з образою.

— Ну, як хочеш, проте зараз тобі вже слід спати. Потім пограємо й у  шпигунів, і в шпигусей. У кого тільки–но захочеш. Тільки нумо до ліжка, – наказала бабуся. 

Фрідер погодився, тому так спочатку й зробив. Проте, згадавши, як він купував на всі свої кошти два чорних капелюхи та такого ж кольору сонячні окуляри, засумував… Він тупав ногою, хоча був вже трішки сонним. Повернувши свій погляд на капелюшки та окуляри, вирішив, що ніч не завадить йому стати справжнім шпигуном. 

Нашвидкуруч одягнувся, узяв дитячого водного пістолета. В ідеалі він повинен бути чорним, але знайшовся лиш жовтий. Трішки шпигусевий, як сказала б бабуся. 

Хлопчик не обминав жодного куточка будинку: усе міркував, що б цікавого міг знайти. Але гратися самому було сумно…

Але… він був не сам! Бабуся весь цей час слідкувала за онуком. І ось в один момент натиснула на курок. 

– Пшшш!!! 

Фрідер аж підскочив від несподіванки і, незважаючи на те, що був увесь мокрий, підійшов обійняти бабусю. 

— Я тебе люблю! Ти найкраща! 

— Я тебе також, онучок!

Бабуся дуже зраділа від слів Фрідера. Проте в наступну мить вже й сама була мокрою. Лунав щирий сміх, радість наповнила дім. 

Гра тривала, аж поки Фрідер не витримав навантаження такої непростої професії й позбавив бабусю напарника. Не знімаючи свого улюбленого капелюха, заснув, щасливий, із пістолетом…