«З чого зіткане щастя?» – досить неоднозначне питання. Для кожної людини воно різне й по-своєму особливе. Хтось бачить його в зелених папірцях із великою кількістю нулів, а хтось – в усмішці коханої людини.

На мою думку, щастя – це стан душі, який змінюється від деяких факторів, але не матеріальних. Звісно, отримавши певну річ, ми радіємо, та хіба це те саме щастя?.. Для мене це усмішка моїх батьків та безцінні моменти, проведені з близькими людьми.

По-перше, щастя мами й тата відіграє для мене чимале значення. Хвилини задоволення моїх батьків – найпрекрасніше відчуття. Ця насолода не зрівняється ні з чим у світі, адже так приємно знати, що найрідніші тобі люди щасливі.

Прикладом справжнього нещастя для мене є повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Не мали вони ніякої цінності в радості членів родини. Батьки зовсім не задумувалися над почуттями дітей так, як і ті. Кожен ставив за пріоритет коханих, забуваючи про найрідніших.

По-друге, щастям для мене є атмосферні вечори в колі друзів. Ці неймовірні емоції, жарти, усмішки… Відчуття любові, турботи й підтримки. Трохи схоже на те, що нам дають батьки, але це інші люди, з якими у вас схожі думки, характери й інтереси.

У романі В. Підмогильного «Місто» є любовні лінії. Кожна несе щось своєрідне. Кохання в людини то пробиває щось нове, то навпаки затухає все. Це залежить від осіб і сили прив’язаності до них.

Отже, щастя має різні визначення. Як писав Г.Сковорода, «бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, узятися за споріднене діло й бути з ним у злагоді». Чи не так?

Поділитися з друзями