Ніжні промінці вранішнього сонця обережно торкаються мого обличчя, пробиваючись крізь солом’яну парасольку, шум морського бризу дарує приємну насолоду моїм слуховим рецепторам, пальці ніг зариваються в теплий білий пісок, легенький вітерець пестливо огортає  шкіру, шепоче приємності, грається моїм волоссям. 

Елегантно підіймаюся з шезлонгу, розв’язую синє парео, ступаю білим піщаним дивом і нарешті опиняюся в прозорому морі. Лагідному, ніби найкращий шовк. Воно виблискує бірюзою, манить до себе. І ти підкорюєшся. Розтинаєш руками дрібні хвилі, пірнаєш, а виринаєш зовсім іншою людиною: змиваєш із себе невидимі турботи, вдихаючи на повні легені солоний бриз. 

Після прекрасного купання біля маленького кам’яного острівця з дівою Марією їду автомобілем до готелю. Час минає непомітно з улюбленою музикою й чудовими краєвидами. На день заплановано всілякі приємні процедури, шопінг та, звичайно, плавання у відкритому басейні на тридцять другому поверсі, звідки видно всю Манілу ніби на долоні. Серце заходиться в шаленому ритмі, голова йде обертом, а очі не можуть повірити в ту красу, яку бачать. Доторкаюсь рукою до холодних скляних бар’єрів, щоб повернути себе до тями, і продовжую купання. 

Увечері, після полуденного відпочинку, спускаюся в ресторан, а потім втрачаю рахунок часу, знаходячи довкруж стільки цікавого! 

Заспокоюють урешті нічні прогулянки набережною, коли десь вдалині чутно приглушені веселі мелодії й чийсь спів. Сідаю на пісок в своїй розкішній сукні зі смарагдами, що виблискують під білосніжним світлом місяця, знімаю замшеві туфлі й насолоджуюся…  Є все ж таки рай на землі…

Раптом відчуваю якісь дивні дотики до обличчя: щось таке шорстке. Злякано сахаюся й верчу головою в різні боки. 

Як банально й просто: прокидаюся, бо моя муркотлива улюблениця хоче їсти. Але! Мрії таки ж збуваються. Чекатиму…

Поділитися з друзями