Заглянула осінь у віконце
Ранок. Подув ледь-ледь холодний вітерець, що наче пошепки промовляв про прихід осені.
Мов витонченим пензликом змальоване, листя дерев почало перетворюватися й розфарбовуватися в золотаві та багряні відтінки. Узбіччя доріг всипало жолудями й каштанами, що нагадувало старанно витканий килим. Почався невеликий симпатичний дощик, і крапельки разом з листям встелювали землю.
Осінь заглядає в усі віконця та навіть найменші шпаринки, аби змінити в оселях атмосферу різнокольорового та грайливого літа на затишну, теплу й спокійну осінню.
Найбільше прихід осені відчувають лісні звірята, вони по-особливому проводжають останні теплі промінці сонця й насолоджуються ними, гріючись на галявинах. Листя, здійняте вітром, кличе в казковий хоровод, але багато хто цього просто не помічає, саме це й перетворює неймовірно гарні осінні дні на сірі будні.
Казку можна помітити в усьому. І в осені також. Просто потрібно цього захотіти…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.