Яскраво-рожева ковдра вкрила вечірнє небо. Це сонце почало вже звичну йому підготовку до сну. На совість попрацювавши вдень, воно спішить передати посаду.

Саме в цей час природа перевтілюється до невпізнання. Зелений колір стає контрастнішим та насиченішим. Невагома пелена огортає землю, малюючи багряний рум’янець. Усе набуває м’якого відтінку, завдяки якому саме в момент заходу сонця панує атмосфера затишку й спокою. Це ніжне й романтичне сяйво переносить нас у казку, час у якій якимось магічним чином уповільнюється. Виникає бажання схопити пензлик, ручку чи фотоапарат і хоч якось закарбувати це диво в пам’яті.

Після того, як світило вже остаточно зникне за небосхилом, усе навкруги зупиниться, але лише на хвилину. Останні сонячні промені відкриють браму ночі, розчинившись за горизонтом.

Захід сонця можна порівняти з прем’єрою кінофільму, бо він спливає так швидко, що за коротку мить і не помітиш, як початок змінить кінець. Кожний сонячний відхід – це початок чогось нового й не менш вражаючого.

Поділитися з друзями