Автор: Софія Середа (ілюстрація авторська)

Зима захурделила задвірки. Затишно звучать затихаючі заспіви золотомушок. Знову зранку земля завіяна заметілями, заглядає заспаними зіницями. Забагряніле забарвлення засніжених закутків зринає застарілими задумами. Замріяно замальовую залишені зрання зорі, зроблені із золота. Завертіла, заспівала, затягнула заметіль. Зафарбовую зайця засніженого. Затужила Зима. Звивається, завихрює.

Звечоріло. Замело зовсім. Заєць замальований забігав. Знову золоті зірки засвітили. Запалахкотіли зім’яті записи. Зараз зігріюся. Запанував запашний запах згорілих занотованих завдань. Завмираю. Заглядає Зима. Замерзла, заморена, загадкова.

Змерз замальований заєць. Застрашно заговорити. Заморозила золоті зорі. Зриваються за Зимою. Зачаровує затяжним заспівом замети ззовні. Задивилася. Завиває, завітрює за Зимою. Загір’я затуманює.
Зачарована зимова зустріч.

Поділитися з друзями