Заради забави не рвіть ніжні квіти.

Не нищіть гніздо, пташеня не чіпайте.

Земля — заповідник, живий дивоострів.

Як можете, люди, його зберігайте!

 

Земля задихається чадом і гаром,

Пустелі пісок окіл брудно іржавий,

В асфальті й бетоні нам дихати важко,

У хмарах бензолу, водоймах із нафти.

 

Ліси з кожним роком безслідно втрачаєм,

І будуть пустелі — де жито-пшениця.

Зростають міста, та як жити без видів

Рослин і тварин, що безслідно вже зникли.

 

Скажімо, птах додо — людей не боявся,

І квагга, на зебру так схожа занадто,

Хижак тилацин, що на вовка скидався,

тарпанів і турів давно вже не стало.

 

За бивні вбивають слонів величавих,

На чоботи й сумку крокодила убито…

А скільки птахів для прикраси полеглих?

Не шкода й лисиці для шуби чи хутра?

 

В степу лев забитий — він цар без корони,

Його вполювали заради розваги,

Я прошу Вас, люди, не треба вбивати

Заради наживи й холодного зиску.

 

У росах жоржина заквітчана ранком,

В саду соловейко співає так дзвінко.

Але все це зникне в брудному повітрі

І рідкістю буде в асфальті травинка…

 

Земля не залізна, і час не безмежний,

Природа кричить, порятунку благає.

Тож думай про завтра у кожному кроці.

В малих діях — сила, що зло подолає.

 

Наповним річки та озера мальками,

Посадимо разом дерева квітучі,

Залежить життя від любові й турботи,

Бо в серці Землі є і наше майбутнє.

Поділитися з друзями