Здивувалася зима
Здивувалася зима:
“Що ж там відбувається?..
Що? Невже нова війна
вкотре починається?
А за що? Чи за кого
Будуть воювати?
Руйнувати? Грабувати?
Гинути? Вбивати?
Може є якась мета,
Можна пояснити?
В ніч на затишні міста
Бомбами гатити?”
Розлютилася зима:
“Вам чого замало?
Що ж є тут, а в вас нема?
Чи не вистачало?
Я сумую в самоті,
Хочу товариства…
А ви, маючи сусідів,
Мрієте про вбивства?
Як я скучила за грою
В сніжки з дітлахами,
За хокеєм, за санками,
За сніговиками”.
Засмутилася зима:
“В діток татусів нема…
Не час розважати –
Треба захищати
Від розпачу й болю
За щастя і Волю”.
Заступилася зима:
“Сніг не сипле недарма –
Не відволікає
тих, хто в смерть стріляє.
Наше рідне ППО
Захищає нам житло,
І школи, й садочки,
Дороги, місточки”.
Вона не лютує –
Холодом не дує.
Мабуть, відчуває,
Що газу немає…
Посміхнулася зима:
“Скоро буду не сама:
З весною зустрінемося,
Щасливі обнімемося,
Млинців посмакуємо ,
Дружно потанцюємо.
Зрозумійте, люди,
Як добре нам буде.
І осінь, і літо
Раді порадіти
Без заздрощів щиро,
Живучи у мирі…
Але ще для того
треба Перемогу!”
Закохалася зима
В нашу Україну
І любується на неї
наче на перлину.
“Я готова зачекати
До тої години,
Коли вороги прокляті
Згинуть з України.
От тоді я відсвяткую
Радо разом з вами.
Всіх здивую! Зачарую!
Своїми дивами!”
Здивувалася зима…
Засмутилася зима…
Заступилася зима…
Забарилася вона…
Коментарі до публікації: "Здивувалася зима