Життя – це…

Життя – це насолода. 

Кожен ранок прокидаюся з думкою: «Новий день, ще одна сторінка моєї історії». Пишу, підбираючи влучні епітети й метафори. Уникаю порівнянь – це головне правило. Бо моя історія особлива, а я, як і кожна людина, унікальна. Не затьмарюючи себе та всіх навколо, не проводжу паралелей між людьми. Це запорука мого блаженства, адже немає нічого кращого, ніж бачити чийсь внутрішній світ під різними кутами й не завжди повністю. Бо кожна людина – своєрідна загадка.

Емоція – допитливість і трішки ейфорії.

Життя – це страждання. 

На кожен позитивний момент ти завжди знайдеш два негативних. Хіба ні? Але це закономірно, адже такою є людська сутність. Бо навіть коли розповідаю мамі про свій день, акцентую увагу лише на сумних моментах, забуваючи, скільки прекрасного нині сталося. Відчай, жах, ненависть, приниження, зневіра, розчарування, зрада прирівнюються до найгірших емоцій і почуттів твого діапазону. Але не забувай: без них ніяк, бо підтримують баланс саме у твоєму Всесвіті. Чому ж так боляче? Бо в нас закладений егоїзм.

Емоція – страх. 

Життя – це любов. 

Любов обіймає нас щодня, навіть коли цього не помічаємо. Люди ж насправді можуть бути сліпими, навіть маючи стовідсотковий зір. Любов у деталях: дзвінок улюбленої тітки, повідомлення сестри чи малюнок від молодшого брата – це прояви любові. У кожного свої, але сприймаємо їх як буденну річ, бо звикли. А в них закладені повага, турбота й незбагненний прояв любові. Розплющуй очі й озирайся навколо. Тебе любить багато людей, яких саме ти надихаєш долати вершини щодня. 

Емоція – щастя.

Життя – це боротьба. 

Особисто мій двобій починається рано-вранці, коли чую набридливу мелодію будильника. Сонячні промені пробиваються крізь штори, заповнюючи кімнату теплом, і начебто разом із м’якою ковдрою промовляють: «Ще п’ять хвилин». Подрімати ще трішки чи нарешті піднятися з ліжка – так важко вирішити. Хочеться одне, але треба робити інше. Ці слова стосуються не лише мого пробудження, але й у цілому життя. Внутрішня боротьба важка. Дуель добра і зла, а деколи й тільки твоїх демонів, – жорстока. Але треба рухатися вперед. Знайти баланс. Розуміти, що кожне твоє рішення матиме наслідки.  Спробувати ще раз, навіть якщо не виходить  із п’ятого разу. Давати собі ще один шанс. Не тільки слухати, але й чути внутрішній голос. Боротися з цілим світом, де найгірший і найстрашніший ворог – ти сам. 

Емоція – ентузіазм, а деколи апатія.