Моє життя змінилось радикально. Війна руйнує всі плани, незважаючи на те, якими вони були.

Я спокійно жила в Херсоні, мала мрії, друзів поряд та сім’ю. Зараз же все, чого хочу, – повернутися в Херсон, додому…

Раніше я бачила своє майбутнє, вважала, що все буде добре, але зараз ми не знаємо нічого. Мрії зруйнувалися під звуки вибухів і плачу мами. Я повинна була піти на навчання в четвер, але поїхала геть з дому. Ми жили наче в кошмарі. Окупація руйнувала людей, і це було страшніше навіть за той смертельний вірус. Ті нелюди залякували дітей та дорослих. Розмахували зброєю, так що люди боялися виходити на вулиці. З осель окупанти крали майно.

У Херсоні катівні, у яких допитували людей, знущалися… Нелюди…

Ми живі. Ми в Полтаві. Але я зрозуміла, життя не буде стане колишнім, воно змінилося назавжди…

Поділитися з друзями