Лише тоді, коли остання мить життя поставить вибір, ми виберемо життя. Хоч як би іноді і не бажали смерті. Можливо, ти страждаєш і забуття здається кращим. А може, остання мить – це геть не те, чого ти прагнув?  А як же ті слова, що краще жить? Що будеш жить?

Я все-таки лишуся в цій реальності, ніж буду в забутті та без буття. Та лиш побачу, що страждаєш ти – покину все й полину. Я буду пташкою, лунатиму у співі! Ти тільки слухай: у пісні все ще обиратиму життя.

Живи, моя надіє! Не дай же, світе мій, обрати смерть. І вічністю творити ті хвилини, коли з тобою поруч – не сама. Бо лиш ти, світе мій, є сенсом для мого життя.

Поділитися з друзями