Автор: Артем Литовченко

Мені дуже подобається поняття  давньокитайської натурфілософії про Інь і Янь: про космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (темне – світле, пасивне – активне, місяць – сонце тощо). Його зображають у вигляді кола, а, як відомо, коло не має меж, як і все в нашому житті. Якщо щось закінчується, то обов’язково інше розпочнеться. Це коло розділено хвилястою лінією на дві половини – темну та світлу. І жодна з них не переважає.

До чого я це розповів? Цим хотів сказати, що в житті немає тільки поганого чи тільки хорошого, просто іноді ми не зважаємо, не бачимо, не розуміємо. А деякі люди дивляться на все тільки з позитивної точки зору. І не розуміють, що позитивно не завжди раціонально. Тому деколи треба зупинити свій світлий погляд та осягнути ситуацію, бо

Вода боронить від огню живого,

Згорілу ж хату дарма поливати

                                                                (Леся Українка).

Це занадто складно: сказати, як треба робити. А робити треба, як ти вирішиш. А мислити світло треба  стільки ж, скільки раціонально. Бо думки такі ж, як і все. Допоки будуть хороші, позитивні, гарні – існуватимуть і погані, негативні й сумні. Допоки тече вода – горітиме вогонь.

Поділитися з друзями