Автор: Денис Ярмоленко

Зупинися й поглянь на небо! Прекрасне, правда ж? Чи встигаєш ти в життєвому вихорі милуватися дрібницями?

Кожного дня одне й те ж: ранок – обід – вечір.  Кожного тижня одне й те ж: будні – вихідні. Кожного року одне й те ж: робота/навчання – відпустка/канікули. Усе життя – лиш очікування чогось кращого: відпочинку, полегшення.

Тому зупинися на мить, охопи поглядом своє оточення й згадай…
“Ти людина… Одна із мільярдів інших таких, що живуть на одній із планет у Всесвіті.“

Коли ти останній раз про це думав?

Щодня крутимо своє колесо під назвою “життя”, буденність так притискає думки, що дні, місяці та навіть роки пролітають непомітно. Якщо подумаємо про минуле, то згадати зможемо лише ті моменти, які пов’язані з емоціями, хорошими чи поганими. Інші дні як в тумані.

Це погано чи добре? Не знаю, але так працює людська пам’ять. Частину  вільного часу проводимо в очікуваннях: кожного дня чекаємо вечора, щоб нарешті відпочити від роботи; кожного тижня – вихідні, щоб забути про все та насолодитися вільним часом. І в такому форматі минає життя…

Розплющте очі, навчіться насолоджуватися тим, що робите щомиті, буденністю. Робіть собі приємності протягом дня, пийте смачну каву в перервах між навчанням чи роботою, милуйтеся вулицями рідного міста, кожним зеленим деревцем та прохолодною тінню, що так рятує нас у спеку. Посміхайтеся перехожим, дивіться їм в обличчя, вгадуйте настрій та думки людини. Пов’язуйте кожну мить свого життя з якоюсь емоцією, навіть з найпростішою.

Відчувайте цей світ і не давайте буденності захопити ваш розум!

Поділитися з друзями