ХХІ століття… Біжимо кудись, спішимо… Окрім своїх справ, не помічаємо нічого…

Природні пейзажі замінили кам’яні джунглі, де, на жаль, усе менше й менше дерев та квітів. Але, ідучи, зупинись! Побач силу деревця, яке пробивається крізь асфальт, бажання жити одинокої квітки-мучениці. Зупинись! Поки не пізно, поки ще є сила – бажання жити. Допоможи. І радій, що ти помічник природи, що зробив добру справу. Через багато літ рослинка, посаджена тобою, зеленітиме, співатиме.

Ну ж бо, разом зупинімося хоч на хвилинку, побачмо красу довкілля!

Поділитися з друзями